Dėstytojas nuovadoje: З Новоліття, литовці!

За Візантійською традицією початком церковного року – Новоліття - вважається 1 вересня. Свято новоліття було затверджено на Нікейському соборі

та, згідно з переданням, пов'язується з початком проповіді Ісуса Христа після Його хрещення й спокус від диявола в пустелі. У цей день Ісус Христос почав проповідь Царства Божого й уперше засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії (Сина Божого) і тим самим про кінець Старого й початку Нового Завіту.

Вибір дати був пов'язаний із тим, що перша проповідь Христа відбулася, на думку візантійців, саме в перший день юдейського свята жнив, що святкували з 1 по 8 вересня.

Установлення цього свята, на думку істориків, було пов'язано зі згадкою про перемогу Костянтина Великого над Максентієм у 312 році, яка й заклала початок вільного сповідування та поширення християнства. Початково Костянтином I було встановлено дату новоліття 23 вересня — датою народження першого римського імператора Октавіана Авґуста

і лише в 462 було перенесено на 1 вересня з практичних міркувань.

Пізніше Новий рік було перенесено на 1 вересня відповідно до прийнятого Візантійською церквою, а літочислення велося від «Створення світу». Перенесення було узаконено московським митрополитом Феогностом, а остаточно постанову Московського собору вважати за початок як церковного, так і цивільного року, 1 вересня затвердив імператор Іоанн III. У цей рік церква відзначала 7000 років від «сотворення світу» й очікування кінця світу набули широких масштабів.

У той же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі посполитої, з 1362 року початок Нового Року було встановлено на 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христового». Ця система трапляється в українських літописах того часу.

Як і у більшості давніх народів, початок Нового року в Київській Русі асоціювався з початком весняного відродження природи. Найімовірніше Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято отримало назву «Нове Літо».

Новоліття:)

Нове Літо!

Midsummer, also known as St John's Day, or Litha,[1]....

лето

лѣ́то ‎(lě́to)

From Proto-Slavic *lěto ‎(“year”), from Proto-Indo-European *leh₁tom. Cognate with Ukrainian літо ‎(lito), Belarusian слецiць ‎(sljecicʹ, “to warm”), слетный ‎(sljetnyj, “warmish”), Bulgarian лято ‎(ljato), Serbo-Croatian лето, љето, Slovene poletje, Czech léto, Slovak leto, Polish lato, and Upper and Lower Sorbian lěto. Possibly also cognate with Old Gutnish spring and dialectal Swedish låding, låing ‎(“spring”), i lådigs ‎(“last spring”) (from Proto-Germanic *lēþ-), and with Irish lá ‎(“day”). In addition, лѣто ‎(lěto) may be related to Old Church Slavonic лѣѭ ‎(lějǫ, “to pour”), which is cognate with Lithuanian and Latvian lietus ‎(“rain”). Possibly also related to Latin laetus ‎(“rich, fertile, excellent”).

летопись

літопис

Літописи це давні історичні твори, в яких по роках (звідси і їх назва: літо — писи) описувалося все, що відбувалося на російській землі в стародавні часи. Найперші літописі з’явилися на Русі в XI столітті, але події, які в них описуються, відносяться ще до IX століття.

З